21 вересня у нашу школу завітала  золота Шевченкова осінь.

Різнобарвними квітами, цікавими композиціями,

дарами поля, лісу і саду прикрасилася наша школа.

Все це: і наша любов і наші квіти -  присвячено

200-річчю від дня народження Тараса Шевченка,

вірного сина України, нашого національного пророка,

геніального поета, який постає перед нами у лаврах слави,

мудрості, любові. 

Свято квітів цього року,  і наша композиція зокрема,

присвячені ювілею Великого Кобзаря. Що б ми не робили –

маємо краще пізнати нашого Шевченка, якого усі покоління

українців сприймають, як батька нації, посланого Всевишнім.

Композиція, яку ми представляємо називається «Садок вишневий коло хати». 

Фрагмент із відомого усім українцям вірша  - це нагадування

нам усім  про вічні цінності: Родину, Україну, Красу, Гідність,

Працьовитість. Саме у цьому - велика мудрість правди народного життя:

Сім’я вечеря коло хати,

Вечірня зіронька встає,

Дочка вечерять подає

А мати хоче научати, -

Так соловейко не дає.

Прості Шевченкові слова вибухнули мов джерела

чистої холодної води, заясніли простотою.

В образах цього епізоду  - вся Україна.

Не випадково називає поет її раєм,

бо це справді божественна краса, яка дає

наснагу душі, краса, яку треба обожнювати і оберігати:

Садок вишневий коло хати,

Хрущі над вишнями гудуть.

Плугатарі з плугами йдуть,

Співають ідучи дівчата.

Здається, наче сам Бог присутній тут

і милується своїм створінням., бо. лише

У   своїй хаті, своя й правда

І сила, і воля

Образ України  ніколи не переставав пульсувати

у Шевченковому серці. Це милий куточок, Божий рай.

І садок і верби ген понад ставом тихесенько,

що собі купають зелені віти, і ягнята –

це символи Шевченкового сирітського дитинства. 

Здається, тут немає нічого особливого, а Шевченкове

слово постає перед нами в усій красі, пливе, розмірено

погойдуючись над Україною. А в ньому

І матері врода, і наша свобода.

Ця книга - історія наша   і слава.

В ній мислі потуга за кожним рядком.

«Кобзар» - це немов суверенна держава

Де правда і совість найвищий закон.

Ми тим вже багаті, що є в нашій хаті

На покуті поряд із хлібом «Кобзар» .