Ювілей рідної школи – це чудовий привід для того, щоб зустрітися з давніми знайомими і знову поринути в минулі роки шкільного життя. 29 жовтня така нагода випала всім, хто прийшов відзначити 75 – ту річницю з дня заснування школи №1.

Перших своїх учнів школа прийняла у далекому 1944 році. За 75 літ тут отримали путівку у життя кілька поколінь ковельчан.

Зі святом присутніх привітала директорка Тетяна Донюш, яка розповіла трішечки про історію школи та привітала своїх колег з такою важливою датою. Побажала усім творчих злетів і натхнення, довгих та щасливих років, сповнених радістю і приємними турботами.

На святкування ювілею завітало чимало випускників закладу, вчителів, ветеранів. Серед гостей - представники міської влади — керуючий справами виконавчого комітету міської ради Володимир Бойко, начальник управління освіти Віктор Бичковський, який 10 років був очільником закладу.

Звернувся до великого шкільного колективу і Володимир Бойко. Він висловив слова вдячності та побажав вчителям разом зі своїми вихованцями продовжувати прославляти школу та місто своїми досягненнями.                                                                                          З нагоди ювілею педагогічному колективу було оголошено Подяку міського голови. У ній йдеться:              “За сумлінну працю, високий професіоналізм, педагогічну майстерність, творчу ініціативність, високі здобутки у навчально-виховному процесі, становленні й розвитку сучасного освітнього закладу”.

Школа — це насамперед – дух, пам’ять, наступність поколінь. Ведучі свята з вдячністю згадали вчителів-ветеранів, які були відзначені почесними грамотами і словами вдячності за багатолітню добросовісну працю, високі показники роботи,великий особистий вклад в справу навчання і виховання підростаючого покоління.

Надзвичайна кількість колишніх працівників бажала висловати слова привітань та пригадати історії шкільного життя, задекламувати власні вірші.

Простора зала школи в цей день стала своєрідної “скарбничкою” спогадів,в якій легко вмістились яскраві пісні, танці і щирі привітання.

Глядацький зал емоційно відгукувався на те, що відбувалось, то очі блищали сльозами від ностальгії, то доповнювались ніжними посмішками і бурхливими аплодисментами.

 Так будь же завжди благословенна, рідна перша школо! Нехай від спогадів про тебе світлішають обличчя і душа наповнюється радістю.