“Хімії ніяким чином не можливо навчитися,

не бачачи самої практики,

не приймаючись за хімічні операції”

М. В. Ломоносов

Переступаючи поріг школи, я усвідомлюю, що приходжу до учнів, щоб розпізнати у кожному з них людську особистість, здатну розвиватись і прогресувати. Мій обов’язок прийняти кожного учня таким, яким він є, а не яким я хотіла би його бачити, допомогти кожній дитині досягти максимуму її потенційних можливостей. Я свідомо прийняла рішення бути вчителем. І я свідомо хочу бути вчителем, який любить, але мудрий у своїй любові; який спонукає вихованців вивчати те, що їм слід вивчати; який підбадьорює дитину в момент помилки; який підтримує лад і порядок у дитячому колективі, сприяючи кожній дитині йти власним шляхом саморозвитку. Життєве кредо запозичила із мудрості буддійських монахів: «Все можливе, на неможливе просто потрібно більше часу». Так як одночасно із професією вчителя хімії маю посаду заступника директора з виховної роботи, то педагогічним кредо обрала народну мудрість: «Залізо шліфують, а людину виховують».

Актуальність теми. Традиційно мета навчання хімії полягає в необхідності ввести учня в світ речовин, закласти основу розуміння причин його різноманіття, сформувати у нього не тільки теоретичні знання, але і практичні уміння поводження з речовинами.

Хімічному експерименту часто відводилось недостатньо навчального часу, для того щоб сформувати в учнів певні практичні навички, адже перш за все хімія – наука експериментальна. Тому актуальною, на мою думку, є проблема "Хімічний експеримент як складова інтеграції дослідницької компоненти в навчальний процес"

Хімія – наука, де теорія іде поряд з практикою, де є місце експериментам. Отже, на уроці хімії основний акцент прагну робити не на озброєння знань, що вкладеться в поняття “ система умінь і навичок “, а на формування в школярів особливих якостей, що дозволяють їм самостійно формувати власну картину світу. Кожен учень повинен розуміти, для чого він робить дослід і як треба вирішити поставлене перед ним завдання. Він вивчає речовини очима або за допомогою приладів і індикаторів, розглядає деталі приладу або весь прилад. Виконуючи дослід, учень опановує прийомами і маніпуляціями, спостерігає і помічає особливості ходу процесу, відрізняє важливі зміни від неістотних. Звичайно, що під час такої навально-пізнавальної діяльності логічне мислення учнів розвивається.

Загальнонаукові методи дослідження поділяються на:

а) емпіричні (експеримент, спостереження, опис);

б) теоретичні (аналіз, синтез, абстрагування, узагальнення, індукція, дедукція, пояснення, формалізація).

Експеримент (від лат. Experimentum — проба, досвід) в науковому методі — набір дій і спостережень, які виконуються для перевірки (істинності чи хибності) гіпотези або наукового дослідження причинних зв'язків між феноменами. Експеримент є наріжним каменем емпіричного підходу до знання.

Хімічний експеримент – джерело знань про речовини і хімічні реакції – важлива умова активізації пізнавальної діяльності учнів, виховання зацікавленості до предмета, формування світогляду, а також уяви про практичне застосування хімічних знань.

Експеримент дозволяє виділити і вивчити найбільш суттєві сторони об’єкта чи явища за допомогою різноманітних інструментів, приладів, технічних засобів в заданих умовах.

Для хімічного експерименту характерні три основні функції:

• пізнавальна – для засвоєння основ хімії, вирішення практичних проблем, виявлення значення хімії в сучасному житті,

• виховна - для формування матеріального світогляду, впевненості, ідейної необхідності праці,

• розвиваюча – для накопичення і поглиблення загальнонаукових і практичних вмінь і навичок.

На основі сприйняття явищ, які спостерігаються, в учнів формуються уявлення, а потім поняття. Після того як учні вивчили теорію, здобули практичні навички та уміння, експеримент стає не тільки джерелом знань нових фактів, але і методом нових суджень, знаходження невідомого (наприклад, при розв’язанні експериментальних задач).

Форми проведення хімічного експерименту

Хімічний експеримент поділяється на :

а) демонстраційний,

б) лабораторні досліди,

в) практичні роботи,

г) експериментальні задачі.

Демонстраційний хімічний експеримент проводиться вчителем або учнями перед усім класом. Демонстраційний дослід дозволяє сформувати в учнів основні теоретичні поняття хімії, забезпечує наочне сприйняття хімічних явищ і конкретних речовин, розвиває логічне мислення, розкриває практичне значення хімії. З його допомогою перед учнями ставлять пізнавальні проблеми, висувають гіпотези, що перевіряються експериментально. Він сприяє закріпленню і подальшому застосуванню вивченого матеріалу.

До цього звертаюся, коли:

а) учні в достатній мірі не володіють технікою виконання дослідів,

б) технічне оснащення досліду складне для учнів,

в) за умови техніки безпеки учням не дозволяється працювати з такими реактивами.

Демонстраційний хімічний експеримент повинен бути безпечним, простим, супроводжуватись необхідними поясненнями.

У випадках, коли потрібно довести утворення осаду чи показати зміну забарвлення рідини звертаюся до демонстраційних екранів.

Штативи, на яких закріплюються прилади, мають бути повернуті стержнем до вчителя, а лівою стороною до учнів. Терези ставлю завжди лицьовою стороною до класу.

Демонстрація являє собою своєрідний наочний інструктаж, на котрий процесі навчання потрібно витрачати немало часу. Наочний інструктаж реалізується за допомогою різноманітних схем, приладів, таблиць, екранних засобів, котрі скорочують час на формування умінь і навичок хімічного експерименту і сприяють правильному виконанню.

Лабораторні роботи – це короткочасний учнівський експеримент, який учні виконують під керівництвом учителя, відповідно до інструкції підручника для здобуття і закріплення знань.

Вони сприяють кращому засвоєнню навчального матеріалу, формуванню практичних умінь і навичок, ознайомлюють учнів з окремими науковими дослідженнями. Лабораторні роботи є ефективним засобом формування системи наукових понять і методом навчання учнів раціонального мислення.

Методика проведення лабораторних робіт з хімії передбачає підготовку учителя і учнів до роботи, проведення досліду, підбиття підсумків.

Все обладнання для лабораторних робіт розміщується на столах учнів. Найчастіше виконують по два учні, рідше індивідуально. Результати робіт, спостереження, рівняння реакцій учні записують у зошит.

Форма проведення лабораторних робіт може бути фронтальною або груповою. Під час фронтальної весь клас виконує однакові досліди.

Групова форма передбачає виконання дослідів групами учнів за різними завданнями. Групова форма дає змогу здійснювати індивідуальний підхід до учнів: разом із загальними для всіх завданнями учні одержують завдання різної складності.

Практичні заняття - це тривалий експеримент, який учні виконують в процесі здобування, закріплення і контролю знань. Вони проводять після вивчення якоїсь підтеми, теми або розділу. Учні виконують досліди на основі уже відомого їм матеріалу. Перед практичними роботами вони повторюють відповідний теоретичний матеріал, вивчають за підручником інструкцію по проведенню дослідів.

Готуючи таке заняття вчитель повинен підготувати обладнання, реактиви, посуд для кожного учня.

Практичну роботу вчитель починає з актуалізації знань, з техніки експерименту даної роботи. Кілька учнів інформують про хід роботи – обладнання, послідовність виконання операцій, хімізм процесів. Потім вчитель дає настанови щодо послідовності роботи та проводить інструктаж з безпеки праці під час роботи. Ця підготовча робота займає небагато часу. Під час експерименту та складності звіту про виконану роботу учням дозволяється користуватись інструкціями.

Після виконання досліду кожний учень у зошиті для практичних робіт складає звіт.

Експериментальні задачі – це завдання практичного характеру, відповіді на які учні знаходять у процесі спостережень за дослідами.

На відміну від лабораторних робіт і практичних експериментальні задачі учні розв’язують самостійно, без додаткових інструкцій вчителя.

За своїм змістом експериментальні задачі можуть бути:

а) на спостереження та пояснення явищ,

б) на добування розчинів,

в) на проведення характерних реакцій,

г) на розпізнавання речовин.

Експериментальні задачі з хімії можна розв’язати методами: аналітико-синтетичним, гіпотез, і проб. Але здебільшого експериментальні задачі з хімії розв’язуються аналітико-синтетичним методом.

За таким методом учні спочатку визначають хід розв’язання, дають йому всебічне обґрунтування. Робота над задачею розбивається на окремі етапи, кожний з яких підтверджується рівняннями реакцій.

Вибір методу розв’язання задач залежить від наявності в учнів теоретичних знань та практичних умінь.

Експериментальні задачі поглиблюють знання з хімії та сприяють розвитку логічного мислення, спонукають учнів порівнювати, осмислювати, аналізувати.

Хімічний експеримент повинен бути засобом набуття знань, а не тільки ілюстрацією до теоретичних положень.

Саме тому найголовнішими дидактичними вимогами до експерименту є:

1. Експеримент повинен бути невід ємною частиною уроку в цілому (він повинен допомагати вчителю досягти осмислених, активних знань учнів, отже дуже тісно пов’язаним із темою уроку, а не тільки цікавим фокусом).

2. Займати невеликий відрізок часу.

3. Експеримент повинен бути видовищним джерелом накопичення експериментальних вмінь.

4. Найголовніша вимога до експерименту - бездоганна техніка проведення із одночасним поясненням та формуванням висновків, що призводить до вироблення активного хімічного мислення.

При проведенні хімічного експерименту вчитель повинен пам‘ятати - безпечних дослідів немає. Отже найголовніша задача вчителя - техніка безпеки. Для цього використовуються конспекти з ТБ - “Забороняючі знаки”, “Інструктуючі знаки”, “Перестерігаючі знаки”.

Підготовка до проведення хімічного експерименту:

1. Вибір експерименту, запланованого програмою, плюс евристичний матеріал, чи більш цікавий дослід (можливо використання віртуальних дослідів). В підготовці експерименту бере участь не тільки вчитель, але й учні ( зазвичай 2-3 більш підготовлених). Участь самих учнів значно підвищує пізнавальну активність та цікавість до предмету. До того ж починає діяти принцип колективизму “Я теж хочу як вони...”

2. Реактиви та матеріали потрібно готувати завчасно, дублюючий дослід повинен знаходитися поруч. Готуються картки - інструкції на кожен стіл із покроковим планом проведення досліду.

3. Проведення експерименту.

При викладанні нового матеріалу - демонстраційний експеримент; асистують учні.

На етапі закріплення, узагальнення та опитування домашнього завдання - учнівський експеримент, але не повторення зробленого вчителем, а експеримент на основі класифікаційно вивченого матеріалу. Наприклад: довести амфотерність сполук Феруму зі ступенем окиснення +3 (раніше доводили амфотерність алюмінію та його сполук). Експеримент можна супроводжувати літературними або евристичними вкрапленнями, що містять пояснення експерименту, або питання на яке повинні відповісти учні. Наприклад, при вивченні теми “Оксиди неметалічних елементів” (10 клас) – пропоную перелити кисень з однієї ємності в іншу. Учні дають відповідь на запитання: «На яких фізичних властивостях вуглекислого газу заснований даний метод?» І як наслідок доводять наявність вуглекислого газу в ємкостях за допомогою тліючої скіпки.

При вивченні теми «Розчини. ТЕД” (9 клас) задаю завдання: «Дослідити відношення хлоридної кислоти до речовин: Na₂CO₃, KOH, AgNO₃, зробити висновок, за яких умов НCl взаємодіє з цими речовинами. Скласти рівняння відповідних реакцій у молекулярній, повній та скороченій йонних формах. Узагальніть, в яких випадках реакції йонного обміну протікають до кінця». Виконавши експеримент учні самостійно формулюють висновки.

Під час вивчення теми «Хімічні властивості основ, кислот і солей» реакції основ із кислотами і солями можна вивчати у формі лабораторних занять. При цьому пропоную учням самим дослідити в яких випадках відбуваються хімічні реакції і після того зробити висновок. Учні одержують таке завдання: з’ясувати, чи взаємодіють натрій гідроксид та купрум (ІІ) гідроксид із хлоридною кислотою. Виконуючи завдання, учні повинні відзначити, які ознаки того, що реакція відбулася. Якщо видимих ознак немає, вони повинні поміркувати, як довести, що реакція відбулася.

Під час вивчення тем «Хімічні властивості основ, кислот і солей», «Теорія електролітичної дисоціації» використовую лабораторні роботи із завданнями дослідного і пошукового характеру, які учні виконують самостійно. В ході цього учні набувають навичок роботи із хімічним посудом і хімічними речовинами, вчаться планувати свою роботу, робити висновки по її завершенню.

Результатами використання хімічних експериментів при вивченні хімії є розроблені мною уроки. Прикладами таких уроків є:

а) урок узагальнення знань на тему: "Будова атома", 8 клас;

б) урок вивчення нового матеріалу:«Одержання кисню в лабораторії. Реакції розкладу. Поняття про каталізатор», 7 клас;

в) урок вивчення нового матеріалу: «Хімічні властивості кисню», 7 клас;

г) урок вивчення нового матеріалу: " Реакції обміну в розчинах електролітів", 9 клас;

д) урок узагальнення знань на тему «Кількість речовини. Розрахунки за хімічними формулами», 8 клас.

е) виховний захід в рамках проведення тижня хімії та біології в школі для «Земля в нас одна»(екологічна конференція), 11 клас.

Різні форми проведення уроків дозволяють розвивати логічне мислення, творчі здібності учнів та вміння використовувати додаткову літературу.

Під моїм керівництвом читається факультативний курс "Хімія в побуті». Під час занять учні вчаться вирощувати кристали та експеримепнтують.Такі форми роботи значно розвивають інтерес учнів до предмета, захоплюють їх, стимулюють до самостійної роботи.

Я також працюю з обдарованими дітьми. Учні школи постійно беруть участь у міських олімпіадах. Про результати цієї праці свідчать призові місця учнів на міських олімпіадах з хімії:

2012/2013 н. р. - ІІІ місце - Кузьмич Валентин у ІІ етапі Всеукраїнських олімпіад;

2013/2014 н.р. - ІІ місце - Євдокимова Катерина, ІІІ місце - Пархомчук Анатолій у ІІ етапі Всеукраїнських олімпіад;

2014/2015н.р. - І місце - Пархомчук Анатолій, ІІ місце - Євдокимова Катерина у ІІ етапі Всеукраїнських олімпіад.

Беру участь у засіданнях методичної комісії вчителів хімії. У березні 2014 р. брала участь у міському семінарі вчителів хімії (урок у 7-А класі з використанням ІКТ та хімічних експериментів «Хімічні властивості кисню»).

.