6 липня 1944р. після кровопролитних боїв Ковель був звільнений  від фашистів. Звільнений але спустошений,земля вкрита мінами , перерита ровами , кругом купа цегли і металу на місці будівель   Населення поверталося в місто і бралося за його відбудову.

  Під школу №1 міська влада виділила приміщення по вул. Кірова. В цьому приміщенні була єврейська гімназія ім. Клари Ерліх. Приміщення побудоване на початку 20 ст. Під час війни скло в всіх вікнах було вибите, в приміщенні  і на подвір'ї багато сміття.

  Вчителі-ентузіасти звільнили приміщення і подвір'я від сміття, у підвалі знайшли трохи меблів , Підручників. Збирали меблі і по сусідніх дворах та заносили їх до школи. 

  01.09.1944р. дзвоник задзвонив. Перерізав стрічку перший директор школи Гелюта Іван Лазарович. Розпочався навчальний 1944 - 1945 рік.

 Школа українська , навчання безкоштовне. Контингент учнів - діти шкільного віку і переростки, які при окупації не навчались. Діти були різних національностей ,тому в школі працювали класи з викладанням предметів на українській мові,з польською мовою для польських дітей і єврейською для євреїв. Єврейських дітей було мало,бо фашисти при окупації всіх євреїв , в тому числі і дітей , знищили, а поляки почали їхати до Польщі. А війна все таки йшла, в учнів не було підручників , зошитів, та це нікого не лякало. Діти тягнулись до знань. Через деякий час в магазинах були дешеві підручники і канцприладдя. Вчителі старались з усіх сил , щоб дати дітям знання. Спочатку в школі працювало 14 вчителів . Згодом педагогічний колектив поповнився кадрами з східних областей.